Ioulia Podoroga | : Dans cet article, je pose le problème des rapports entre philosophie et littérature à partir du cas de Boris Pasternak, dont la vie et l’oeuvre permettent d’envisager une nouvelle articulation entre les deux disciplines, en mobilisant un schème paradoxalement hégélien. Schème hégélien, car fait de trois mouvements, de sa pratique musicale vers la philosophie pour aboutir à une relève dans la poésie. Mais schème anti-hégélien, parce que la triade hégélienne est inversée : la philosophie est (...) le moyen-terme, mais qui reste central, dans l’acheminement vers l’accomplissement du système par la poésie. | : In this article I raise the problem of the relationship between philosophy and literature basing it on the case-study of Boris Pasternak’s writings, whose life and work enable us to envisage a new linkage between the two disciplines by mobilizing a paradoxically Hegelian scheme. Hegelian scheme because of its three movements : from his musical practice towards poetry via philosophy. But anti-Hegelian scheme, because the Hegelian triad is reversed : philosophy is the medium-term but still central in the movement towards the completion of the system by poetry. (shrink)

Сталий і безпечний людський розвиток багатьма зв'язками пов'язаний з гуманітарною безпекою, яка зумовлена адекватною реакцією особистості на екстремальну ситуацію. Цілеспрямований вплив на поведінку і превентивну діяльність особистості в кризових ситуаціях стає можливим, завдяки формуванню особистісної структури свідомості людини – ментального патерну безпеки. Це відкрита, динамічна, відносно стійка, функціональна структура, що розвивається. Її конституювання відбувається на свідомому і підсвідомому рівнях психіки людини. Формування ментального патерну зумовлено потребами в безпеці, соціальним досвідом їх реалізації, спеціальними знаннями, гуманістичними ціннісними орієнтаціями, соціальним статусом, роллю, установками, (...) мотивацією і рефлексією особистості. Ментальний патерн безпеки містить когнітивну, семантичну, ціннісну, емотивну і поведінкову підструктури. Їх функціонування утворює комплекс моделей і схем адекватного реагування на кризові, екстремальні ситуації, конституює соціальні практики безпеки. Основною функцією ментального патерну безпеки є формування соціальної, психологічної та професійної готовності адекватного осмислення, поведінки і превентивної діяльності в надзвичайних ситуаціях. Провідна роль у формуванні ментального патерну безпеки належить системі освіти в інтересах сталого розвитку. Знання про конституювання ментальних структур безпеки може бути використано як концептуальна основа модернізації освіти в інтересах сталого і безпечного людського розвитку. (shrink)

Осмислення глобальних проблем існування людства заклали гносеологічні передумови формування актуальної філософської проблеми – екзистенційної безпеки. Становлення екзистенційної безпеки як теоретичної проблеми відбувалося через осмислення перспектив існування людства і пошук відповідей на екзистенційні виклики часу. Найбільш варіативне осмислення названої проблематики утворюють напрацювання представників культурологічної, феноменологічної, екзистенційної та інших течій філософії постмодерну. Аналіз праць надає підстави стверджувати, що антропогенним джерелом екзистенційних загроз є людське мислення, позбавлене моральних та гуманістичних цінностей як життєвих пріоритетів. Потреба у переформатуванні базових підстав осмислення світу, викликає необхідність розробки (...) когнітивної парадигми, яка має інтегрувати смислові структури безпеки життя та соціальні практики запобігання загрозам людському існуванню на підставі системи етичних пріоритетів і життєвих цінностей. Зроблено висновок, що когнітивна парадигма екзистенційної безпеки є сукупністю ідей, фундаментальних знань, ціннісних настанов, методологічних підходів, зразків вирішення пізнавальних завдань, відповідно до яких вибудовується інтегральне знання про загрози людському існуванню та шляхи їх подолання. (shrink)

For the first time since the break up of the USSR, and with the help of 21 leading historians of Russian philosophy from Moscow State University including M. N. Gromov, Z. A. Kamensky, M. A. Maslin, B. G. Safronov, and V. V. Serbinenko, Valery A. Kuvakin presents a comprehensive two-volume work capturing the rich philosophical heritage of this diverse culture. These scholars discuss its interpretation of the universe, the essence of history and human existence, the ideals of knowledge and a (...) decent life, the destiny of Russia, and the life of the world community from the 10th century through the early 20th century. These discussions are augmented with selected excerpts from original works, which served as examples of the main schools of thought. (shrink)

Avoiding both the heaven of our fantasies & the hell of our own making, humanism offers the 21st century the basis for establishing a just, free, & sane society.

Цель книги - конфигурация каббалистической герменевтики с русской филологической и литературной традицией. Речь идет о сборке территорий, о многомерном ансамбле текстуальных и онтологических пространств. "Компаративизм без берегов" книги "Зоар" сопоставляется с интертекстуальным подходом и лингвистической компаративистикой. Каббала понимается как проект совместности, содержание которого раскрывается во встречных сближениях с текстами Пушкина, Достоевского, Пастернака. Книги на русском языке #ReadRussia.

This book-length essay introduces and discusses main theoretical positions the author uses in his study of Russian literature of the 19th and 20th centuries. It offers new original approaches, in particular the systematic analysis of anthropological foundations that determine how the idea of the Work is being formed. The author focuses on the specific literary tradition going from Nikolai Gogol, Fyodor Dostoevsky, and Andrei Bely to Andrey Platonov and Oberiu, the group represented by such names as Alexander Vvedensky, Daniil Kharms, (...) Yakov Druskin, Leonid Lipavsky, and Konstantin Vaginov. (shrink)

Согласно тем истолкованиям Достоевского, которые предложены Бахтиным, голос предполагает диалог и тем самым участие сознания, а также смысла; этим путем мы приходим к личности. Однако эта интерпретация оставляет в стороне - уже у самого Достоевского - другие существенные моменты: например, спонтанныешумы и особенно слушание. Следовало бы также более внимательно исследовать отношения между диалогом и встречей. Selon Bakhtine interprétant Dostoïevski, la voix implique le dialogue et par là l’intervention de la conscience, et aussi le sens ; on arrive ainsi à la (...) personne. Mais cette interprétation laisse de côté, même chez Dostoïevski, d’autres moments essentiels : par exemple les bruits spontanés et surtout l'écoute. Il faudrait en outre faire une analyse plus juste des rapports du dialogue et de la rencontre. According to Bakhtin interpreting Dostoyevsky, voice implies dialogue and hence the intervention of consciousness , and also meaning; therefore, we are led to consider the person. But this interpretation overlooks, even in Dostoyevsky, other key moments: for instance, spontaneous noises, and especially listening. A more accurate analysis should be made of the relationships between dialogue and encounter. (shrink)

In the paper, I propose a project of social coordination as naturalistic social ontology (CNSO) based on the rules-in-equilibria theory of social institutions (Guala and Hindriks 2015; Hindriks and Guala 2015). It takes coordination as the main ontological unit of the social, a mechanism homological across animals and humans, for both can handle coordination problems: in the forms of “animal conventions” and social institutions, respectively. On this account, institutions are correlated equilibria with normative force. However, if both humans and animals (...) solve coordination problems in a similar way, and only humans have social institutions, how do the latter evolve? I suggest identifying possible causes of this evolution among cognitive capacities like mindreading and imitation by building dynamic models. Social ontology becomes constrained by the evolution of the forms of coordination and by the cognitive mechanisms involved in the emergence and persistence of social institutions. It means that it becomes bound to what might be derived from social institutions, i.e., social roles, structures and their derivatives. It shows how conceptual relations might emerge from causal. I conclude the paper with the discussion of the relationship between involved types of explanation, mechanistic and equilibrium ones. (shrink)